Рекомендації по роботі з дітьми з вадами особистісного розвитку

Тривожність — емоційний стан, що виникає в ситуаціях невизначеності й небезпеки й проявляється в очікуванні несприятливого розвитку подій.

Уроджена або придбана схильність дитини легко впадати у стан тривоги свідчить про тривожність як рису характеру, що проявляється в емоційній рухливості, легкості «спалахування» емоцій, остраху спілкуватися з малознайомими людьми, плаксивості тощо. У таких дітей часто виникає страх перед іспитом, контрольною, вчителем. У них рано формується почуття обов’язку і відповідальності, тому вони платять самовіддачею тому, хто поважає їхнє людську гідність і захищає від нахабності. За результатами опитування такими рисами можуть володіти

Шляхи корекції

Постійно підбадьорювати, стимулювати, висловлювати впевненість в успіху, значних можливостях дитини. Для подолання скутості допомагати розслабитися, знімати напругу за допомогою рухових ігор, музики, спортивних вправ. Допоможе інсценування етюдів на прояв сміливості, рішучості, коли дитина емоційно ототожнює себе з героєм.

Імпульсивність — особливість поводження людини, що проявляється в схильності діяти за першим спонуканням. Такі діти нестримані, піддаються ситуативному емоційному пориву, не зважають на інтереси інших людей. Через свій егоцентризм дитина піклується насамперед про власні інтереси. Це вважається нормою для дошкільника, однак ступінь імпульсивності у різних дітей неоднаковий. Значне емоційне розгальмування спричиняє труднощі у вихованні.

Такі діти нетерплячі, не можуть чекати, легко ображаються, дратівливі, емоційно нестримані. Легко відволікаються, легковажні, безвідповідальні. їм не вдається тривала монотонна робота, часто необхідні зміни й нові враження.

Рекомендації в роботі

У спілкуванні із цими дітьми особливо відзначайте кожну успішну спробу стриматися, не піддаватися спокусі й виниклому зараз бажанню. Хватіть за кожен, навіть мінімальний, прояв терпіння. Висловлюйте надію, що дитина може, якщо захоче, упоратися із собою, не буде поспішати, а спершу обміркує свої дії. У сюжетно-рольових іграх корисно, щоб дитині дісталася роль, яка вимагає відповідальності, організації ефективної діяльності групи, погодженості інтересів різних людей.

Агресивність характеризується поведінкою, спрямованою на завдавання фізичної або психологічної шкоди іншим людям і супроводжується емоційними станами гніву, ворожості, ненависті та ін.

Такі діти вперті, забіякуваті, намагаються суперечити, відмовляються від загальноприйнятих форм роботи і поведінки. їм властиві приступи гніву, злості, роздратування. Вони прагнуть скривдити, принизити, осміяти. Владні, егоцентричні, завжди наполягають на своєму,не вміють зрозуміти інтереси інших. В основному самовпевнені, із завищеною самооцінкою.

Рекомендації щодо корекції

У спілкуванні з агресивними дітьми необхідно проявляти значну стриманість, терпіння. Пам’ятайте, що маленькі забіяки, тероризуючи інших, самі страждають від власної впертості, гніву, дратівливості. Почуття досади, порушення рівноваги, невдоволення не проходять в агресивних дітей, навіть якщо їм вдається когось скривдити. Цим дітям треба дати зрозуміти, що ви — їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Вони повинні переконатися, що їх люблять, а окремі вчинки псують враження про них, до того ж не приносять полегшення. Тактовно і послідовно вчіть дитину самоконтролю, внутрішній зібраності й витримці.

Переключити активність агресивної дитини у конструктивне русло допоможе вивчення її інтересів та схильностей. Поступове ускладнення завдань, які вимагають рішучості, сміливості, енергійності, дозволить відволікти дитину від дріб’язкового «з’ясування відносин» на організацію загальної діяльності, успіх якої залежить від уміння співпрацювати. Доцільно координувати зусилля вчителів і батьків, дотримуючись єдиної виховної тактики.

Схильність до нечесної поведінки. Закріплення нечесного поводження веде до формування більш загальної особистішої вади — прагнення маніпулювати іншими з метою досягти своїх цілей (користь). Найчастіше це проявляється в схильності до неправди.

Корекційні впливи

Дитині, що схильна обманювати, необхідно роз’ясняти, що вам приємніше, коли вона говорить правду, а неправда вас засмучує. Хваліть учня, якщо він чесно зізнався в провині. Пом’якшуйте покарання у випадку каяття й переживання дитиною почуття провини або сорому за неправду. Проведіть бесіду на тему вихованих дітей і дорослих, котрим можна вірити, тому що вони поважають інших людей і не принижують себе нечесним поводженням.

Асоціальність — свідчення моральної неповноцінності, відсутності вищих соціальних почуттів, проявляється в ігноруванні вищих етичних норм.

Такі діти нехтують своїми обов’язками, не виконують обіцянок. їм властивий потяг до насолод і гострих відчуттів без обмежень (гедоністичний тип), неприйняття критики, ворожість до людей, які прагнуть тримати дитину в соціально припустимих рамках; нестійкість бажань від раптових афектів до нудьги, роздратування,злості. Крайній егоїзм, себелюбність, нескромність, застосування силових методів вирішення конфліктів, користолюбство.

Рекомендації з корекції

Цим дітям необхідно створювати такі умови, щоб вони частіше попадали у положення жертви агресії й маніпулятивних впливів. Таке навчання на особистому прикладі (наслідках власної нестриманості й брутальності) доцільніше проводити в ігрових ситуаціях з наступним обговоренням і аналізом дій персонажів. Хваліть за найменший прояв ввічливості, стриманості, за добрі вчинки. Вчіть об’єктивно оцінювати свої знання, уміння, риси й бажання, ставити перед собою обмірковані цілі, співвіднесені з можливостями.

Замкнутість проявляється в нетовариськості, недовірі до людей, інтровертованості, тобто спрямованості інтересів на власний внутрішній світ.

Можлива зміщена самооцінка, ранимість, низькі адаптивні можливості. Такі діти
схильні до споглядальності, філософування, вони уникають шумних компаній, у спілкуванні стримані й небагатослівні. їм властива вдумливість, схильність до монотонної діяльності. У частини таких дітей можливий низький рівень зацікавленості в реальному житті, а значить і низькі досягнення. В іншої частини замкнутих дітей скутість базується на невмінні спілкуватися, проявити себе, налагодити контакт із різними людьми. Характерна пригніченість настрою, песимістичне відношення до майбутнього, схильність драматизувати ситуацію.

Корекційна робота

Прагніть підтримати, відгородити від глузувань, виділяйте й підкреслюйте, особливо при всіх, позитивні якості. Активізуйте інтерес до навколишнього, поволі зводьте з людьми доброзичливими, енергійними. Намагайтеся захопити роботою шляхом з’ясування й розвитку задатків, схильностей. Краще підібрати таку суспільну діяльність, що не вимагає активного спілкування, суворої тимчасової регламентації, а також не включену у тверду систему субординацію. Розвивайте потребу в досягненні успіху, підвищуйте самооцінку — це руйнує байдужність і підвищує рівень домагань, а отже, і якість навчання. Допоможіть учневі виявити себе в груповій діяльності, звертайте увагу інших дітей на вміння й успіхи такої дитини.

Невпевненість у собі: така дитина стримана, боязка, чутлива, мрійлива. Соромиться в незнайомій ситуації. Схильна філософувати, фантазувати, сумніватися. Мало вірить у свої сили. У цілому врівноважена, однак часто перебуває в нерішучості. Може негативно сприймати навколишній світ. Легко стає підозрілою і настороженою у несприятливих ситуаціях.

Корекція

Необхідний оберігаючий режим. Підтримуйте, опікуйте в міру можливості, підкреслюйте позитивні якості й прояви (серйозність, вихованість, чуйність). Можна запропонувати допомогти комусь більш слабкому — це підвищить самооцінку, дасть привід до більш оптимістичного відчуття життя. Не допускайте сліпої віри в чийсь авторитет, навіюйте впевненість у своїх силах і правах. Виховуйте самодисципліну, що не залишить місця коливанням і нерішучості.

Екстернальність — особливості самоконтролю, за яких відповідальність за своє життя, здоров’я, досягнення й поразки приписується іншим людям.

Ці діти відрізняються наслідувальним і поступливим поводженням, слабкіше реагують на втрату особистої волі й незалежності та більш успішно працюють у групі, особливо в умовах контролю й спостереження. У них, як правило, більш низький психологічний статус у колективі. Вони мало піклуються про своє здоров’я, режим і їжу, рідко звертаються за допомогою, покладаючи контроль на старших. Можлива знижена самооцінка, тривожність, схильність до депресії, невротичність. Погано переносять самотність, не самодостатні. Це, схоже,

Рекомендації

Підвищуйте їхній психологічний статус у колективі, створюючи ситуації успіху, хваліть за зроблену роботу, підкреслюйте досягнення. Не варто вибирати на посади, що вимагають прийняття відповідальних рішень, з огляду на їхній конформізм, наслідування стереотипів і вимог більшості. Виявляйте й розвивайте інтереси й хобі, підтримуйте в починаннях, допомагайте дитині самій активно формувати своє коло спілкування. Проте вчіть вибирати собі друзів і не піддаватися на сумнівні пропозиції. Такі діти особливо мають потребу в проведенні з ними профілактичних бесід і тренінгових заходів щодо формування здорового способу життя.

Естетична нечутливість — риса характеру людини, що проявляється у відсутності емоційного відгуку при сприйнятті об’єктів, яким властива естетична та художня цінність. Однак, можливо, дитина не хоче визнавати в собі «слабкості».

Корекційні заходи

Розвивайте почуття прекрасного в дітях, їхні естетичні здібності за допомогою їхнього залучення до світу мистецтва. Відвідуйте художні виставки, театри, музеї з наступним обговоренням у класі. Залучайте таких учнів до творчої роботи, особливо до художньо-образної й предметно-перетворюючої діяльності. Разом із батьками з’ясовуйте інтереси дитини й рекомендуйте заняття у творчих майстернях, на біостанції тощо.

Як справитися із тривожністю

З панікою передусім легко справитися завдяки роботі. Займіть себе чимось. Наприклад, наведіть лад у квартирі.
Не йдіть туди, де збирається багато людей. Бо масовий психоз — річ страшніша, ніж звичайна емоційність. Краще пройдіться парком і зосередьтеся на хороших думках.
Знайдіть у себе в оточенні спокійну людину, яка сама не панікує і нікого не накручує.
Корисне харчування. Побільше фруктів та овочів! Вітаміни допоможуть підтримати сили та здоров’я.
Не читайте все підряд. Користуйтеся лише перевіреною чи офіційною інформацією.

А якщо тривожність взяла гору над вами, тоді зверніться по допомогу до професіоналів.

*«Розкажи мені» — безкоштовна платформа, на якій надають психологічну допомогу усім, хто цього потребує.*

Отримати безкоштовно консультацію: https://tellme.com.ua/

ЗАГАЛЬНІ ПОРАДИ, ЯК ВЗЯТИ ПІД КОНТРОЛЬ ДУМКИ, ТІЛО ТА ЕМОЦІЇ

ТІЛО

РЕЖИМ. Намагайтеся лягати спати та вживати їжу в один і той самий час щодня. Це підтримає фізіологічні ритми й дозволить краще орієнтуватися в часі та просторі.

ФІЗИЧНІ НАВАНТАЖЕННЯ. Хоча б мінімальні: зарядка, короткі прогулянки, розтяжка.

ГІГІЄНІЧНІ ПРОЦЕДУРИ. Окрім підтримання чистоти, це дозволяє почуватися більш бадьоро.

ДУМКИ

Зміщення фокусу. З думок про те, як все погано зараз, потрібно змінити помисли на такі, що можна зробити, щоб покращити ситуацію.

ЕМОЦІЇ

ТЕХНІКИ РЕЛАКСАЦІЇ. Обійміть себе руками за плечі й робіть ритмічні постукування долонями по плечах, так, ніби це тріпочуть крила метелика. Це зніме напругу та відрегулює гормональні викиди.

ПЕРЕЖИВАННЯ УСІХ ЕМОЦІЙ. Ненависть та злість — адекватна і енергетична реакція. Говоріть, кричіть, виписуйте свою злість у соціальних мережах. Після вивільнення — перемикайтеся на обійми, теплий чай, добрі слова близьким і друзям.

ЕМОЦІЙНЕ ЗАЦІПЕНІННЯ. Відсутність будь яких емоцій — також нормальна реакція. Не вимагайте від себе співчуття або будь-яких інших емоцій, якщо їх немає. Не звинувачуйте себе в беземоційності — це своєрідна захисна реакція, яка за якийсь час мине.

Усе буде добре! Ми сильні! А тепер ще й знаємо, як опанувати себе і не піддаватися стресу!

Як допомогти собі при панічній атаці?

Панічна атака (панічний напад) — незрозумілий, нестерпний для людини приступ тяжкої тривоги, яка супроводжується страхом, у поєднанні з різноманітними вегетативними (соматичними) проявами.

Можуть спостерігатися такі соматичні прояви:

— раптове підвищення серцебиття

— задуха

— болі в грудях

— запаморочення

— сильна слабкість

— відчуття нереальності того, що відбувається.

При цьому майже завжди з’являється страх раптової смерті, втрати контролю над собою або страх збожеволіти.

Що робити при панічному нападі?

Проста вправа на подолання сильної тривоги під час панічної атаки – це дихати. Наприклад, глибоко вдихнути і на чотири такти затримати подих, всю свою увагу зосередити на процесі дихання, потім повільно видихнути і так з хвилину. Також можна спробувати робити видих у 2 рази довший ніж вдих. Наприклад, коли робите вдих, рахуйте подумки до трьох, а коли робите видих — до шести.

Спробуйте використати техніку «заземлення». Вам потрібно зручно сісти і поставити ноги на підлогу. Намагайтеся відчути вагу свого тіла, і те, що ваші ноги надійно стоять. Ваше тіло надійно розміщене і в безпеці. Добре працює поєднання техніки «заземлення» з дихальною вправою.

Не слід концентрувати увагу на симптомах, бо це лише посилює та загострює напад. Щоб змінити центр уваги слід спробувати робити нескладні математичні вправи в голові, як от від ста відняти три, потім від отриманого числа віднімати три, і так далі. Це гарно допомагає відволікти увагу від панічних відчуттів.

Пам’ятайте, що панічний напад не представляє реальної фізичної загрози для вашого життя.

9 рекомендацій, як справитись з сильним стресом та станом невизначеності

Слідкуйте за тим, що відбувається, але не перевіряйте новини надто часто. Не вступайте в суперечки в соцмережах. Довіряйте лише офіційним джерелам. Постійний моніторинг новин і соцмереж може швидко перетворитись в нав’язливий стан, що лише посилить хвилювання і паніку.
Зосередьтесь на тому, що можете контролювати. Концентрація на тому, що знаходиться поза зоною контролю, викликає фрустрацію страх, відчуття тривоги.
Дотримуйтесь повсякденної рутини, режиму дня, наскільки це можливо. Це дозволить зберегти відчуття хоча б якоїсь стабільності. Приділяйте час фізичній активності
Залишайтеся на зв’язку з рідними і близькими, навіть якщо вони далеко. Просіть про допомогу і підтримку, коли потребуєте цього. Постійний контакт з близькими людьми допомагає знизити страх та хвилювання.
Не дозволяйте війні «домінувати» в кожній розмові. Зосередьтесь на інших речах, які зараз відбуваються у вашому житті.
Емоції заразні. Тому, по можливості, обмежте спілкування з людьми, налаштованими песимістично. Звертайтесь за допомогою та розрадою до спокійних та врівноважених осіб. Якщо ви не можете попри все справитися з емоціями, зверніться до кризового психолога чи психотерапевта.
Допомагайте іншим, це допоможе вам почуватися краще та зменшить відчуття безсилля.
Коли негативні емоції стають нестерпними, зосередьтесь на диханні. Намагайтесь контролювати і сповільнити своє дихання за рахунок подовження видихів: вдих на 2 секунди через ніс – видих на 4 секунди через ніс.
Якщо ви вірите в Бога, то моліться. І пам’ятайте, ця реальність не назавжди.

Автор Юлія Падун

Як надати першу психологічну допомогу?

Перша психологічна допомога (ППД) включає такі елементи:

ненав’язливе надання практичної допомоги та підтримки;

оцінювання потреб і проблем;

надання допомоги в задоволенні базових потреб (наприклад, їжа, вода, інформація);

слухання людей, не примушуючи їх говорити;

розрада та заспокоєння людей;

надання допомоги в отриманні інформації, встановленні зв’язку зі службами та структурами соціальної підтримки;

захист людей від подальшої шкоди.

Також важливо розуміти, чим ППД не є:

Це не щось, чим можуть займатися тільки спеціалісти.

Це не професійне психологічне консультування.

Це не прохання, щоб люди проаналізували те, що трапилося, або розповіли, коли та що сталося в хронологічному порядку.

Хоча ППД передбачає вашу готовність вислухати історії людей, вона не призначена для того, щоб змушувати їх розповідати вам про свої почуття або реакцію на подію.

❤️‍🩹 Кому потрібна ППД?

ППД призначена для людей у стані дистресу внаслідок нещодавно пережитої складної кризової події. Ви можете надавати таку допомогу і дорослим, і дітям. Однак не кожна людина, що пережила кризову подію, потребує ППД або прагне її отримати. Не нав’язуйте допомогу тим, хто не хоче її отримувати, але будьте доступні для тих, кому підтримка може знадобитися.

Далі ми подаємо перелік етичних рекомендацій щодо того, що «слід» та «не слід» робити, аби уникнути нанесення додаткової шкоди; забезпечити найкращою турботою, а також діяти винятково в інтересах особи, якій ви надаєте допомогу.

СЛІД

Бути чесним та надійним.

Поважати право особи на ухвалення власних рішень.

Усвідомлювати та відмовлятися від своїх упереджень та стереотипів.

Зрозуміло пояснити людям, що навіть у разі, якщо вони відмовляються від допомоги зараз, вони можуть отримати її в майбутньому.

Поважати приватність та забезпечувати належну конфіденційність історій осіб.

Поводитись належно, враховуючи особливості культури, віку та статі особи

НЕ СЛІД

Зловживати своїм становищем помічника.

Просити у людей гроші чи про послугу в обмін на допомогу.

Давати марні обіцянки та надавати неправдиву інформацію.

Перебільшувати свої вміння.

Силоміць надавати допомогу, бути нав’язливим і занадто наполегливим.

Змушувати людей розповідати свої історії.

Переповідати історію особи іншим.

Засуджувати особу за вчинки чи почуття

На малюнку подані рекомендації про те, що слід, а чого не слід говорити і робити. Найголовніше — залишайтеся собою, поводьтеся природно і будьте щирі, пропонуючи допомогу і турботу

Джерело: Всесвітня організація охорони здоров’я

Істерики дітей – теорія та практики, маркекри нормалізації стану дитини і що може допомогти дорослому.

Коли у дитини істерика. Алгоритм дій дорослого:

1. Самим стабілізуватись Самим взяти в руку якусь річ, спертися на спинку стільця, чи стіну – зараз наших сил та опори може не вистачати. Нагадати собі – істерика – означає, що занадто висока напруга. Іноді дитині важливо зараз випустити пару.

.2. Бути в контакті з дитиною. Не переривати контакт.

3. Якщо у дитини істерика, вона не чує наших умовлянь, погроз та нотацій. Надати підтримку почуттям дитини. (Назвати почуття дитини). Ти злишся? Ти сумуєш? Зараз зовсім складно? Ти втомилась? Намагатись озвучити потребу дитини. Істерика потребує берегів – нашої уваги, часто – наших рук та обіймань. Давай я візму тебе на руки! Мені теж так хочеться додому. Якщоб я могла, я б для тебе….

4. Якщо це маніпуляція –бути в контакті, почути потребу – але дати зрозуміти, що маніпуляція не пройде.

5. Якщо дитина мала – допустимо перефокусувати увагу.

6. Тільки після того, як контакт відновлено, після того, як потреба дитини почута, усвідомлена – можна розпочинати раціональний діалог. Почати переказувати те, що було до початку істерики і супровождувати в раціональному висновку.

4. У істерики є інерція – вона не може припинитися одразу ж.

5. Продумати напрацювати практики, що робити після істерики, коли сама істерика пройшла, щоб не було відчуття втрати близкості. (обійманці, мізинчики, будь-що)

Тепер теорія і ще практики:

Емоційні прояви, скоріше за все, будуть сильніше не тоді, коли сама гостра небезпека, а коли вже є хоч якійсь період спокою. І це може бути і, коли дитина в Україні, і вже в більш безпечних містах та країнах.

Перші потреби дитини – безпека та близкість — емоційний контакт з надійними дорослими. зараз про базову безпеку ми говорити не можемо, а на емоції та емоційний контакт у батьків просто може не вистачати сил та часу. Це нормально, коли дитина, що проявляє навіть здорові емоції, викликає у нас роздратування чи агресію.

Проявити те, що в неї накопичилось, вона може тільки з тими, кому довіряє.

Дуже складно грати з дітьми, та витримувати напругу емоційністю чи іграми.

В цьому дописі саме про відновлення відчуття безпеки та близкості — це має зменшити істерики та інші симптоми:

. МИ НОРМАЛЬНІ в ненормальних умовах. ми залишаємося найкращими батьками і в воєнний час, навіть більше.

Чому ми не можемо зараз бути такими близькими, як би хотіли, чому так складно грати: Майже у всіх нас підвищений рівень кортизолу. Майже всі ми намагаємося витримати напругу – чи в житті в небезпеці, чи в адаптуванні к новим умовам.

Звертання до емоцій (гра з дитиною, сльози, страх, капризи дитини) ще і ще активізує лімбічну систему мозку, тобто ще повищує рівень кортизолу. і наші реакції на дітей зараз закономірно можуть бути більш різкими. Діти можуть бісити, терпіння може не вистачати, і навряд чи у нас є час побути хоч трохи без дитини та контролю, щоб відновитись.

+ тривога вимагає контактувати з інформацією – контролювати новини. Часто ми не можемо перемкнутись на щось інше.

Що робити: при будь якій можливості нам потрібно відпочивати,

треба пам’ятати, що війна сприяє і нашому регресу – багатьом з нас хочеться на ручки. Але «ручки» — це ми самі. І нам дуже дуже важливо хоч на 2-5-15 хвилин робити паузи – в листанні новин, в спілкуванні, в турботі про себе.

Треба виписати, занотувати для себе практики відновлення (тілесні, медитації зараз не всім можуть бути корисними)

Режим дня! Це те, що дає відчуття кордонів.

В занняттях з дітьми варто обирати, як і в мирні часи – те, що нам самим може приносити хоч якесь задоволення. наші жертви обертаються нашим же вигоранням.

Я не можу зараз читати та звично грати з донькою, але ми разом співаємо, я їй майструю іграшки.

дуже важливі зараз — Тілесні ігри (я їх публікувала) — це і безпека, і близкість, і стабілізація нервової системи

Коли дитина починає гратися, коли вона повертається до звичних в мирний час занять – це ознака того, що вона почала відновлюватись.

І важливо – нам дуже важливо направляти її до цих звичних занять.

що ми можемо відновити з нашого мирного життя? Може, хоч щось з тих страв, що їла дитина, домашні ритуали, пісні, слова?

(коли ми приїхали до Франківська, донька відмовлялась їсти. Почала – коли я знайшла в магазині макарони – павутинки, що були для неї знайомі. Після цього вона потроху почала їсти різні страви)

Маркери того, що рівень безпеки починає хоч трішки відновлюватись – дитина їсть (не надмірно, бо надмірність – це теж ознака стресу), відновились процеси травлення (туалет, дефекація), відновлюється сон, дитині цікаво спостерігати за іншими, вона починає цікавитись тим, що поруч, поступово може відходити далі від дорослих. Починає відпускати.

Ігри для зняття напруги:

ще раз — Зараз дуже потрібні тілесні ігри

Ігри на екологічний вихід агресії -я теж їх публікувала.

Після того, як донька заспокоїлася сьогодні після істерики, я їй запропонувала пограти в тварин, яки хочуть вити – і ми вили вдвох, як вовки, нили та мугикали, як кошенята, уявляли, як могли б вити різні тварини – це і для мене була «нормалізація» того, що я не можу собі дозволити проявити, «як доросла». Після цієї гри перетворюємося на веселих тваринок. А потім на людей.

Хочу ще нагадати про «Ворі Дол» — (це може бути і наша мотанка) – лялька – втішителька (утешительница), лялька від тривог — яку можна зробити з гілки дерева, обмотати нитками. Коли ми обмотуємо – це «обережна» дія, це такі метафоричні обійманці та відтворення контуру безпеки. Така лялька кладеться під подушку – і «забирає» погані сни, тривоги, страхи. Їй можна «розповідати» про те, що складно , вона може бути в кишені дитини.

Автор: Світлана Ройз.

Як шокуючі матеріали можуть нашкодити психіці

Бракує слів, щоб описати почуття після перегляду фотографій з Бучі, Ірпіня та Гостомеля. Ви могли помітити за собою абсолютно різні реакції: гнів, сльози або порожнечу всередині. Багато хто з нас поширив фотографії у своїх соцмережах — це був один зі способів виразити свій біль.

Проте, такий спосіб підходить далеко не всім, а у деяких випадках може бути травмуючим для ваших близьких.

Що таке травма свідка і які стратегії можна використовувати, щоб прийти до тями після шокуючих новин?

Отримати психологічну травму можна не лише за безпосередньої участі в екстремальних подіях.

Травму свідка провокує емоційна залученість у трагедію або попередня травма. Наприклад, вам довелося бігти з рідного міста через війну і тепер, навіть, у безпеці, ви не можете спокійно спостерігати за зруйнуванням інших міст.

Що вказує на травму свідка?

Після перегляду шокуючих кадрів або новин ви дуже яскраво уявляєте, що це могло статися з вами або вашими близькими. Фантазії настільки реальні, що викликають страх, тривогу, стан, близький до панічної атаки.
Безпорадність і сором за неможливість допомогти постраждалим, або, взагалі, запобігти події. Провина за те, що вціліли.
Пекучий, неймовірно потужний гнів, мрії про помсту, бажання трощити речі.
Несподіваний спокій і порожнеча. Наслідки травми можуть наздогнати вас не одразу, а через деякий час у вигляді тривоги, фобій, нав’язливих спогадів, жахливих сновидінь.

«Я бачив фото з Бучі, і тепер не знаю як жити далі»

Радимо не розповсюджувати фотографії на ваших особистих сторінках. Якщо ви не є співробітником медіа або публічною особою, яка робить огляд новин. Повірте, ваші знайомі підписані на велику кількість пабліків. Якщо вони вже бачили шокуючі кадри та отримали травму, своїми діями ви підсилюєте ефект. Якщо ні — саме ваш допис може стати відправною точкою для чиїхось нічних жахів.
Піклуйтесь про себе майбутніх — після перемоги ви можете раптово натрапити на шок-контент на своїй сторінці та пройти через весь жах знову.

Щоб висловити емоції:

Пишіть про свої почуття у соцмережах, розмовляйте з друзями. Трансформуйте свої емоції: зараз боляче і страшно, але окрім болю ми відчуваємо гордість за ЗСУ, за стійкість українського народу. Си переживемо війну, ми впораємося з усім.
Нагадайте собі про факти: ЗСУ перейшли у наступ, нам допомагає весь світ. Це не поверне загиблих, але ворог відповість за свої дії.
Перетворіть свій біль на дію: долучайтесь до волонтерства, навіть або воно буде одноразовим. Виплесність свої емоції через сварки в соцмережі (не з українцями, нам треба триматися разом), приготуйте щось смачне для тероборони, сусідів, сім’ї, друзів.

Інформаційна гігієна або як сформувати «інформаційний бронежилет»

Останні новини — це біль. Невимовний біль, який нічим не заглушити. Проте він не просто болить. Багатьох він травматизує або й несе повторну травматизацію.

Споживання такої кількості інформації у сучасній ситуації стає виснажливим процесом для нашого сприйняття. Для того, щоб мати можливість зберегти себе у тому інформаційному просторі, зберегти власне об’єктивне функціонування нам необхідна інформаційна гігієна.

Інформація — це їжа для нашого мозку. Проте, так стається, що ми їмо не для насичення організму, а для того, щоб таким чином компенсувати труднощі або приглушити тривожні стани. Так само і з інформаційним простором: ми постійно моніторимо новини в ілюзорному відчутті контролю, ми весь вільний час віддаємо на гортання стрічки та перечитування всього, за що зачіпляється наша увага. Але таке інформаційне перенасичення не сприяє психологічній гармонії та збереженню себе. Інформаційне «переїдання» створює «важкість» та «неможливість перетравити» все, що ми спожили.

Що ми можемо зробити для власної інформаційної гігієни?

Не починайте і не закінчуйте день новинами.

У всіх нас зараз ранок починається не з кави. Цей ритуал стає звичним. Зранку — стрічка новин ще до сніданку. Увечері — новини, як останнє, що ми бачимо перед сном. Наш мозок постійно в процесі бігу за актуальністю, але ми самі ще й збільшуємо цю швидкість. Спробуйте побудувати інші ритуали.

Підберіть свій ритм отримання інформації.

Він може бути таким, який не нестиме Вам непосильне навантаження: 1 раз в день / двічі на день / тричі на день.

Встановіть дедлайн, протягом якого Ви переглядатимете новини: 10 хв / 20 хв / 30 хв.

Таким чином, Ви розумітимете свій ритм. Наприклад: двічі на день по 20 хвилин.

З початку війни ми практично 24/7 переглядаємо доступну інформацію. Проте такий ритм створює лише ілюзію контролю, можливості впливу або передбачення найгіршого сценарію і погіршує наш стан та сприймання інформації.

Користуйтеся перевіреними джерелами.

Маємо розуміти, що ми є учасниками інформаційної війни, на меті якої дезорганізувати нас у наявних фактах. Саме тому маємо опиратися на джерела з високим рівнем довіри та доступу до офіційної інформації.

Постарайтеся обмежити кількість джерел отримання інформації.

Оберіть 2-3 джерела звідки отримуватимете новини. Це дозволить уникнути накопичення однакового інформаційного навантаження. Та ж новина, прочитана 5 разів несе більш значний вплив, ніж та, яка зустрілася двічі.

Робіть періодичний інформаційний де-токс.

Спробуйте виділяти період без новин і в цей час займатися тим, що може Вас відволікти.

Не реагуйте на гучні заголовки.

Це ті, які несуть в собі «шок», «сенсацію» і т.п. В таких випадках важливо розуміти, що заголовок — це коротка суть публікації, а в інформації з гучними заголовками найчастіше вона може не відповідати змісту в повному обсязі. Місія гучних заголовків — привернути увагу, зіграти на найважливішому.

Турбуйтеся про актуальність інформації. Підібравши свій ритм отримання інформації (напр., двічі на день по 20 хв), переглядайте стрічку новин не з моменту, коли Ви завершили попередній моніторинг, а з кінця. Новини зараз — це динамічний потік. Те, що було важливим кілька годин тому, вже може не бути актуальним. Але своє інформаційне поле Ви заповните не добравшись до актуальних новин.
Перевіряйте дату та час публікації.

Зараз часто зустрічаються старі публікації, які видаються та поширюються як нові. Тому уникайте всього, що не є актуальним або видається за таке.

Не уникайте живого спілкування.

Мова не про обмін прочитаною або побаченою інформацією, а про звичайну живу комунікацію, яка дозволить вам переключитися.

Якщо Ви сьогодні зробили щось, щоб зберегти себе у будь-якому значенні цього слова (морально, фізично, психологічно і т.п) — Ви вже допомогли загальній ситуації.

Бережіть себе!

Все буде Україна!

ЯК ДОПОМОГТИ СОБІ ПОПЛАКАТИ

Арт-техніка

《1000 СЛЬОЗИНОК》

автор Вікторія Назаревич

Якщо туга у вашій душі така надмірна, що блокує здатність оплакувати страждання приділіть декілька хвилин цій практиці.

Візьміть аркуш, олівець та починайте вимальовувати сльози.

Просто малюйте сльозки. Заповнюйте ними все вільне місце на папері.

Спостерігайте за своїм диханням. Зробіть декілька глибоких видихів.

Скажіть про себе: «Кожна твоя сльозинка важлива і має значення».

Ще декілька глибоких видихів.

Продовжуйте малювати доки не відчуєте полегшення.

Дощ рано чи пізно закінчується і виходить сонце із за хмар, розквітають квіти, з’являється веселка.

За бажання, намалюйте щось із цього поверх сльозинок.

Спробуйте. У вас вийде по-своєму і це найголовніше.

Піклуйтеся про себе, щоб бути опорою нашим дітям, щоб мати сили молитися за Україну, наших воїнів, чоловіків, синів, близьких і дорогих.

ЯК ПИСАТИ БЛИЗЬКИМ ПО ТУ СТОРОНУ БОМБОСХОВИЩА, І ЩО ЇМ ГОВОРИТИ, ЩОБ НЕ ЗРОБИТИ ГІРШЕ

(Рекомендації від Світлани Альшевської-Пузиревич)

Усі ті, хто зараз перебуває у зоні бойових дій – травмовані.

Тримайте це у фокусі уваги протягом усього часу розмови, листування або відеодзвінку.

ЩО ВІДЧУВАЮТЬ ЛЮДИ У БОМБОСХОВИЩАХ:

— сильні страх і тривогу,

— безсилля, безпорадність,

— злість, агресію, ненависть,

— може бути навіть марення, галюцинації,

— емоційне спустошення, занурення у себе,

— втрату почуття реальності, відчуття того, що все відбувається ніби у сні,

— вину за те, що вони мало що можуть зробити, вчасно не поїхали і т.п.

— м’язову напругу, спазми, болі, або навпаки, дуже сильну слабкість,

— вони можуть заперечувати те, що відбувається (аж до амнезії), бути розгубленими, дезорієнтованими у просторі та часі,

— вони не можуть спати і їсти, в тому числі тому, що ніде й нічого.

Враховуйте, що чим довше ваші близькі перебувають у зоні військових дій, тим важчим буде їхній стан і тим сильнішою може бути ця симптоматика.

ЩО ВИ МОЖЕТЕ ЗРОБИТИ:

БАГАТО, навіть якщо вам здається, що це не так. Навіть якщо ви не професіонал, ви можете допомогти своїм близьким стримуючи ступінь їхньої травматизації.

1. ЗАЛИШАЙТЕСЯ НА ЗВ’ЯЗКУ зі своїми рідними. Людині в зоні військових дій важливо розуміти, що є світло в кінці тунелю, є місце, де не стріляють, що є люди, які можуть підтримати та допомогти.

2. СЛУХАЙТЕ, дайте можливість близьким виговоритися, покричати, поплакати, виплеснути свої емоції.

3. Говоріть СПОКІЙНИМ ГОЛОСОМ, НЕ СПЕРЕЧАЙТЕСЬ, у розмові та листуванні не можна використовувати суперечливих висловлювань на кшталт «ти маєш рацію, але не все так однозначно», використовуйте слова на кшталт «я поруч, ти великий молодець, я люблю тебе, я на зв’язку в будь-який час коли тобі треба».

4. Намагайтеся НЕ ГОВОРИТИ фраз на кшталт «я розумію, що ти зараз відчуваєш, я знаю як тобі, а ось у нас теж кошмар …». Вашим рідним не стане легше від того, що у вас тут відбувається.

5. ПОВТОРЮЙТЕ за близькою людиною уривки фраз, у яких вона висловлює свої почуття, висловлюйте слова підтримки, можна говорити про свої емоції щодо неї, але тактовно на кшталт «я пишаюся тобою, я відчуваю, як тобі зараз боляче і т.п.»

6. Тактовно нагадайте про ЛІКИ. Тим, хто в бомбосховищі потрібні препарати, що підтримують нервову систему.

7. НЕ ЗАВДАЙТЕ ПИТАНЬ, НЕ ДАВАЙТЕ ПОРАД. Намагайтеся не ставити питання «як ти?». Краще запитати щось конкретне, поставити питання, на яке можна дати чітку відповідь, наприклад «Чи вдалося тобі поспати? Хочеш їсти?»

8. ДОПОМОЖІТЬ ДИХАТИ! Буквально, дихайте по телефону. Говоріть щось на зразок: поклади руку на живіт і зроби повільний вдих… Використовуйте будь-які дихальні техніки.

У той же час пам’ятайте, що ВИ — СВІДОК ТРАВМИ.

Ви також травмовані, хоч і меншою мірою.

Надаючи підтримку близьким не забувайте дбати про себе! Пам’ятайте, зараз важливо ДИХАТИ, ЇСТИ, СПАТИ та РУХАТИСЯ для того, щоб зберегти своє здоров’я і допомогти дорогим вам людям!

Як говорити з тими, хто постраждав від війни

Кожен з нас володіє потужним інструментом, завдяки якому здатен допомагати та підтримувати тих, хто цього потребує. Проте важливе правило «не нашкодь» не втрачає своєї актуальності.

Що варто, а що ні, озвучувати в розмові із людьми, які постраждали?

«Я тебе розумію».

А чи дійсно розумієте? При всій готовності допомогти, ця фраза володіє силою, яка здатна спровокувати агресію у співрозмовника.

Уникайте цього твердження, якщо Ви не проживали схожого досвіду.

Натомість, доречним буде озвучити: «Я готова(-ий) тебе вислухати», «Я тебе слухаю».

«Давай про щось хороше».

Досить часто помічною виявляється навіть проста можливість бути вислуханим. Важливо дозволити людині поділитися тим, чим вона готова.

«Лікуємо присутністю»…

Співрозмовник, звісно, потребуватиме зворотного зв’язку.

Щоб уникнути знецінення пережитого співрозмовником досвіду, доречними будуть фрази: «Те, що з тобою відбулося — неприпустимо!», «Надзвичайно шкода, що це відбулося…», «Невимовно жаль, що тобі довелося це пережити», «Складно уявити, що з тобою відбувалося» і т.п.

«Нічого, все буде добре».

Людям важливо прожити свій біль. Все, що людям довелося вимушено залишити, несе не лише матеріальну цінність. Велика кількість речей, місць, елементів мають вагомі емоційні відгуки. Все обов’язково буде з часом. Але саме зараз людині необхідно відреагувати свій біль.

Доречно сказати: «Дуже шкода, що довелося залишити те, що для тебе цінне…», «Чим я можу допомогти?».

«Цим ти ситуації не виправиш».

Для того, щоб пережити травмуючі події, людина повинна відчувати опору.

І в кожного вона різна: комусь легко молитися і вірити; хтось здатен підтримувати і в цьому вбачає свою силу; хтось агресує, а ще інший — обіймає; чиясь опора в словах, а хтось відчуває ресурс у активній діяльності.

Доречним буде: «Ти маєш право проживати свій стан так, як вважаєш за потрібне», «Ти маєш право агресувати на тих, хто руйнує все, що для тебе цінне» і т.п.

«Добре, що твій дім цілий» або «Всі ми в такому ж становищі».

Якщо Ви хочете допомогти співрозмовнику — дозвольте йому сфокусувати увагу на собі. Узагальнення та порівняння з іншими формує ситуацію, де проживати свої переживання несерйозно. Бо «якщо всім погано, то як я можу скаржитися…». Поспівчувайте.

Озвучте: «Що ти зараз відчуваєш?», «Що тобі зараз хотілося б зробити?», «Ти маєш право сумувати та шкодувати за тим, що довелося залишити».

«Треба було раніше їхати».

Оцінювання того, що людина зробила або не зробила — це оцінювання її особистих рішень. Швидше за все, співрозмовник і так відчуває провину за те неприйняте альтернативне рішення. Наші настанови про правильність дій не допоможуть.

Натомість, слушно зауважити: «Ти зробив так, як в той момент дозволяла ситуація».

Підтримуйте людину, але не підсилюйте відчуття жертви.

Натомість акцентуйте увагу на тих сильних характеристиках, які допомогли співрозмовнику бути в моменті «тут і зараз». Озвучте те, що у Вас викликає захоплення цією людиною. Не зайвим буде акцент на тій силі, яка допомогла подолати труднощі.

Не уникайте теми війни.

Не ігноруйте того, в чому і співрозмовник, і кожен з нас живе вже тривалий час. Це не Воландеморт, про якого не говорять вголос. Проговорювання своїх відчуттів дозволяє уникати самотнього проживання травми.

Люди, які постраждали та зазнали втрат можуть провокувати конфлікти.

Але це не означає, що Ви в чомусь винні. Таким чином людина може давати вихід накопиченим емоціям. Важливо з розумінням поставитися до такої ситуації, не приймати це на власний рахунок та спільно обдумати варіанти конструктивного проживання емоцій та станів.

Людям, які зазнали насильства важлива допомога кваліфікованих фахівців.

Це надзвичайно тонка взаємодія, яка потребує вузькоспеціалізованих знань. Разом з тим, це болюча ситуація, яка травмує не лише того, хто пережив її, а й того, хто виявляє готовність допомогти. Саме тому, у випадку виявлення такого досвіду, необхідно потурбуватися про себе та співрозмовника і запропонувати підібрати фахівця.

Розмова — це дієвий інструмент.

Важливо лише правильно ним користуватися.

Бережіть себе!

Все буде Україна!

5 порад для підвищення емоційної стійкості вчителів

Корисні лайфхаки для освітян.

У часи невизначеності та постійної напруги надзвичайно важливими стають вміння приходити до тями після невдач та складних життєвих ситуацій, бути готовими починати спочатку та працювати заради майбутнього. Все це і є емоційна стійкість. І вчителям ніяк не обійтися без цієї важливої навички.

Учителювання – це завжди активна та, будьмо відвертими, не надто проста робота. І у вчителів бувають різні дні: інколи тихі та спокійні, а інколи – більше схожі на ураган. Саме в такі дні вам стане у пригоді емоційна стійкість. Вона допоможе швидко опанувати себе, зберегти свіжу голову та йти вперед, і найголовніше – навчити цьому ж учнів. Як саме це зробити?

Важливо: емоційну стійкість можна і варто розвивати, але це не робиться в один момент, потрібні час, комплекс дій та певною мірою зміна ставлення до себе.

Будуйте та зміцнюйте стосунки із колегами

Важливий момент: таємниця не в тому, щоб потоваришувати з усіма без винятку колегами, а в тому, аби ці товариські зв’язки були справді стабільними та міцними. Адже що краще ми спілкуємося з оточенням, то кращим стає наше самопочуття. Саме спілкування підвищує нашу впевненість у собі, додає оптимізму та мотивації.

Що ви можете зробити

Розвивайте стосунки із колегами та не бійтеся звертатися до них по допомогу. Був складний день, тиждень чи навіть місяць? Зверніться до інших учителів, поспілкуйтеся з ними, запитайте, що роблять у таких ситуаціях вони. Особливо важливо це зараз, в умовах війни: ми всі втомилися, а наш емоційний стан лишає бажати кращого. Звісно, ми можемо переживати все це наодинці, але разом впоратися буде набагато простіше. Ініціюйте зустрічі з колегами (якщо це неможливо зробити особисто, то завжди є Zoom), під час яких ви зможете поговорити та поділитися думками, або просто відпочити та розслабитися. Наприклад, можна організувати:

майстер-клас (бісероплетіння, миловаріння, квілінг тощо);
тренінг (на розв’язання конфліктів, згуртування тощо);
заняття з постановки цілей на новий навчальний рік;
книжковий клуб;
годину вдячності (спробуйте разом пригадати найкращі моменти навчального року та креативно подякуйте за них одне одному);
мозковий штурм (можна обговорити, наприклад, які інноваційні освітні прийоми варто спробувати в новому році).

Звісно, такі зустрічі потребують підготовки та навіть написання сценарію, але результат того вартий!

Не забувайте нагадувати собі, для чого ви тут

І шукати позитив. Так, навіть у такі складні часи. Коли ми дивимося на світ позитивно та з оптимізмом, нам легше долати труднощі, навіть більше – ми можемо допомагати робити це іншим, зокрема учням.

Що можна зробити

Інколи ми можемо думати, що наша робота – не надто важлива. Інколи ми можемо порівнювати себе із іншими та вважати, що робимо недостатньо, що не надто добре справляємося. А тут ще додається тривала дистанційка з відсутністю безпосереднього контакту із учнями та колегами. І як від цього не засумувати остаточно? Тож пошукаємо трохи позитиву: візьміть чистий аркуш, розділіть його на дві колонки, де напишіть:

які позитивні емоції дарує вам процес викладання;
як ви робите життя своїх учнів позитивнішим.

Тримайте цей аркуш завжди під рукою та перечитуйте написане, коли потрібно буде отримати заряд позитиву.

Пам’ятайте про баланс між роботою та особистим життям

Скільки справ у вчителя? Безліч! І підготовка до уроків, і перевірка зошитів, і написання численних звітів, і виконання завдань адміністрації… Дуже легко з головою поринути в ці справи та геть втратити відчуття часу. Ви можете бути впевнені, що витратите на це просте завдання 15-20 хвилин, а потім непомітно спливає година, а то і дві. І потім вам доводиться брати роботу додому, порушуючи той самий ворк-лайф баланс.

Що можна зробити

Опанувати мистецтво тайм-менеджменту. Так, багато хто стверджує, що у випадку з освітянами тайм-менеджмент не працює, адже їхнє життя надто насичене подіями та завданнями. Можливо, ви вже пробували, але без особливого успіху? Можливо, річ у тім, що ви обрали не ту стратегію тайм-менеджменту. Так, їх насправді багато. І якщо ретельно їх вивчити, то кожен знайде саме ту, що відповідає його темпераменту та темпу роботи.

І головне – не бійтеся виділяти час для себе і лише для себе. Це ваше право, а не забаганка.

Піклуйтеся про себе

У круговерті життя ми часто забуваємо про себе. Адже учні/робота/волонтерство/родина важливіші, чи не так? Особливо зараз. Будьмо чесними: зараз усі ми стомлені, багато хто тримається з останніх сил. Дійсно, в такі непрості часи, які переживає наша країна, ми розуміємо, що є дещо більше за нас та наші бажання. Але якщо ми бодай трохи не піклуватимемося про себе, то вигорання не змусить себе чекати, а хто в такому випадку вчитеме учнів у новому навчальному році?

Що можна зробити

Насправді є давно перевірені часом методи, які варто спробувати:

займіться йогою (або фітнесом чи зумбою, фізична активність – це завжди добре);
вивчайте практики керування стресом;
час від час балуйте себе (з’їжте смачне тістечко, випийте кави у затишній кав’ярні);
медитуйте;
додайте у своє життя більше музики – вона допомагає розслабитися та налаштуватися на позитив.

Ставте перед собою професійні цілі та досягайте їх

Щоб там не казали, але робота – дуже і дуже важлива частина нашого життя. І професійний розвиток – не менш важлива її складова. Зрештою, коли ми лишаємося на одному місці, то це не надто надихає, чи не так? Мета, до якої ви йдете, у хвилини емоційного виснаження допоможе пригадати, заради чого ви працюєте.

Що можна зробити

Найочевидніше: читати професійну літературу та стежити за освітніми інноваціями (яких насправді чимало). Визначтеся із пріоритетами, оберіть найцікавіші та найважливіші для себе теми, а потім відвідуйте пізнавальні вебінари, майстер-класи, тренінги та конференції. Шукайте можливості для саморозвитку, подавайтеся на освітні гранти та цікавтеся міжнародними програмами – завжди цікаво отримати поради від закордонних колег, чи не так? І все вдасться, головне – вірити в себе.

Техніки та відеоматеріали, які вчитель може застосовувати під час проведення «психологічної хвилинки».

Війна в Україні стала стресом для усіх учасників освітнього процесу.
За таких умов істотно зростає роль всіх педагогічних працівників, які
можуть надавати першу психологічну допомогу та підтримку усім учасникам
освітнього процесу відповідно до цілей та завдань функціонування системи
освіти.
Перша психологічна допомога – це сукупність заходів загальнолюдської
підтримки та практичної допомоги ближнім, які відчувають емоційне
напруження та страждання. Таку допомогу може надати не лише практичний
психолог, а також вчитель, знайомий з правилами надання першої психологічної
допомоги. Її надання не передбачає значної професійної підготовки, достатньо
педагогічних знань, отриманих в межах загальноосвітнього психологічного
інформування, і природної здатності проявляти співчуття, людяність.
Фізичні та емоційні стани людини взаємопов’язані і тому здатні
взаємовпливати один на одного. Під час напружених емоційних станів у дитини
змінюється міміка, темп мовлення, з’являється метушливість, змінюється
дихання, пульс, колір обличчя, можуть з’явитися сльози.
Рекомендуємо впровадження «психологічної хвилинки», яка допоможе
здобувачеві освіти впоратися зі стресом та його наслідками, емоційно
налаштуватися на урок, на плідну роботу. Це дасть змогу створити сприятливу
атмосферу, що дозволить дітям розслабитися, зняти емоційне напруження,
відновити почуття безпеки та психоемоційного комфорту, що є природним
механізмом стабілізації.
Регулярне виконання «психологічних хвилинок» у зручний час та слушній
нагоді допоможе здобувачеві освіти стати більш спокійним, врівноваженим, а
також дозволить краще зрозуміти свої почуття. Звертаємо увагу, що вчитель має
сам визначити, коли і у який час потрібно провести «психологічну хвилинку».
Реакції на кризову ситуацію у дітей різних вікових категорій є різними.
Відповідно до таких ситуацій є різними й ризики, а також потреби виходу з них.
Під час кризової ситуації здобувачі освіти можуть відчувати власну провину
за події, що відбулися. У них виникають страхи, знижується рівень комунікації,
або, навпаки, вони проявляють надмірну турботу про захист та порятунок людей.
На травмуючу ситуацію можуть виникати такі реакції:
• недовіра до оточення;
• болісне реагування на критику;
• перезбудження;
• тривожність;
• емоційний ступор;
• уникання місць, людей, предметів, що нагадують про травмуючу подію.
• емоційна байдужість – захисна реакція;
• негативізм, «спалахи» гніву, агресії;
• уникання спілкування;
• ризиковані вчинки;
•занепокоєність щодо своєї безпеки та можливості повторення травмуючих
подій;
•зниження уваги та концентрації;
• підвищена активність;
• роздратованість;
• пропущення занять;
• скарги на самопочуття;
• постійне обговорення подій та фокусування уваги на окремих деталях того,
що трапилися.

Для дітей молодшого шкільного віку

Дихальні техніки для зняття стресу та панічних атак

1. Глибоке та повільне дихання. Вдихаємо носом, видихаємо ротом. Робимо коротку паузу між вдихом та видихом. Видих має бути довшим за вдих. Уявляємо, що надуваємо повітряну кульку, і видихаємо довго та повільно ротом. Одного вдиху та видиху недостатньо, вправу потрібно робити мінімум 3 хвилини.

2. Запах квітів. Запропонуйте дитині уявити, що вона відчуває запах квітки, глибоко вдихаючи через ніс і видихаючи через рот. Також можна подумки уявити собі квітку.

3. Маленький зайчик. Мов зайчик, який стрибає у саду та нюхає все довкола, запропонуйте дитині зробити три швидкі вдихи через ніс і один довгий видих через рот.

4. Модифіковане дихання Лева. Виконуючи цю вправу, скажіть дитині щоб вона уявила, що вона лев. Видихніть все повітря через широко розкритий рот. Запропонуйте дитині сісти зручно на підлогу або на стілець та вдихнути повітря через ніс, відкрити рот якнайширше і видихнути зі звуком «А-а-а». Вправа повторюється декілька разів.

5. Зігріємо метелика. Покажіть на долоні уявного метелика, розкажіть, що він замерз і не може злетіти. Запропонуйте зігріти його своїм подихом. Діти складають долоньки разом, уявивши на своїх долоньках метелика, і дихають на долоні (дихальна вправа: відкрити рота і вимовити тривалий звук «А»). Метелик зігрівся і його треба здути з долоні. Діти роблять глибокий вдих через ніс і видих через рот (на видиху треба витягнути губи трубочкою, вимовити довгий звук «У»).

Дихальні відеовправи:

https://www.youtube.com/watch?v=bmOPmkcOAT0 https://youtu.be/0cXenn9nGwA https://www.youtube.com/watch?v=6xJhu6OTZy4 https://www.youtube.com/watch?v=P_OZ5X0YMfY https://youtu.be/3Md8RJpWcs8 https://youtu.be/Up357VlW2ns https://drive.google.com/file/d/1N_jh3IPPuDvsUCUGDTGx4u8GnCO15UUj/vi ew https://www.youtube.com/shorts/qpxelscUJCg

Психогімнастичні вправи

1. Психогімнастика «Тренуємо емоції». Вчитель просить дитину насупитися, як осіння хмаринка, злий чоловік, сердитий дядько; усміхнутися, як хитра лисиця, кіт на сонечку, сонечко; показати, як злякався заєць вовка, малюк, який заблукав у лісі, кошеня, на якого гавкає собака; показати, як втомився мураха, який тягнув велику паличку, людина, яка підняла щось важке

2. Пальчикова гімнастика. Вчитель пропонує за допомогою пальчиків показати, як руки «стрибають», «радіють», «штовхаються», «кусаються», «тремтять», «бояться», «перемагають».

3. Вправа «Сніговик». Діти перетворюються на сніговиків: встають, розводять руки в сторони, надувають щоки і протягом 10 секунд утримують таку позу. Вчитель каже: «А тепер визирнуло сонечко, його теплі промені торкнулися сніговика і він почав танути». Діти поступово розслабляються, присідають навпочіпки та лягають на підлогу.

Відеовправи на зняття психоемоційного напруження, стресу, тривоги: https://youtu.be/1g6Izo9_Eks https://www.youtube.com/watch?v=npjmTX3C1YU https://www.youtube.com/watch?v=O7jXI62xieo https://www.youtube.com/watch?v=lxV4-3sneEA https://www.youtube.com/watch?v=01E06OVZ4hw https://youtu.be/4HSzUdEVaN8 https://www.youtube.com/watch?v=gW6lhd8tj8Y https://youtu.be/CqUMukM-p https://youtu.be/N_Mtl5jI7nM

Для дітей старшого шкільного віку

1. Вправа «Вдих-видих». Сядьте зручно. Максимально розслабтесь. 1. Зробіть глибокий вдих і короткий видих. Повторіть декілька раз. Прислухайтесь до своїх відчуттів. 2. Зробіть короткий вдих і глибокий видих. Повторіть декілька раз. Прислухайтесь до своїх відчуттів. 3. Порівняйте свої відчуття після першого і другого типів дихання. Обговорення. Як ви себе відчуваєте після виконання вправи?

2. Вправа «Повне дихання». Для виконання повного дихання потрібно сісти, випрямити спину, розслабитися. Видихніть, вдихніть і розслабте м’язи живота. Продовжуйте активно вдихати до наповнення легенів повітрям (ви відчуєте, як грудна клітина збільшується у розмірах). На мить затримайте дихальний цикл, а потім починайте повільно випускати повітря, розслабляйте грудну клітину, втягуйте в себе живіт, видавлюючи залишки повітря. Видих можна супроводжувати звуком «хм-м-м». Обговорення. Як ви себе відчуваєте після виконання вправи?

3. Вправа з китайської гімнастики Зробіть три короткі носові вдихи без видихів. На перший вдих витягніть руки перед собою на рівні плечей. На другий вдих розведіть руки в сторони теж на рівні плечей. На третій вдих підніміть руки вгору над головою. Зробіть довгий видих через рот, при цьому руки тримаєте за головою, пальці стиснуті в замок, лікті розслаблені. Вправу треба повторити п’ять-шість разів. Обговорення. Як ви себе відчуваєте після виконання вправи? 4. Квадратне дихання. Сісти зручно біля стіни, випрямити спину, скласти руки на «сонячному сплетінні» та опустити до них голову. Дихати подихом квадрата: вдих на 4 сек.; затримка дихання на вдиху на 4 сек.; видих на 4 сек.; затримка дихання на видиху на 4 сек. Дихати протягом 5 хв.

Дихальні відеовправи:

https://youtu.be/m-FWUrLtIbA https://youtu.be/MYIfofIC0ho https://youtu.be/AmDGe62Nvlk https://www.youtube.com/watch?v=tZjFBQTL_hM https://www.youtube.com/watch?v=w9Rlagnoi6Q https://www.youtube.com/watch?v=OKG6-Xzagxk

Тілесні техніки боротьби зі стресом для дітей

Для дітей молодшого шкільного віку, старшого шкільного віку

1. Самообійми. Покладіть одну руку під пахву другої, а другою рукою обхопіть себе так, щоб долоня лежала на плечі. Обіймаючи себе таким чином, ви добре відчуваєте власні межі: «де я починаюся і де закінчуюся».

2. Гра «Я малюю, а ти відгадай». На спині дитини малюємо пальцем або легенько не гострим боком олівця геометричні фігури, цифри, літери, а дитина має відгадати. Варіанти складніші: 1) троє дітей, а на їх спинах – приклад (на додавання, віднімання…), слово (у кожної дитини по одній літері, відповідно може бути і більше дітей); 2) називаєте колір, яким ви «малюєте» і тоді це вже може бути певний предмет чи об’єкт (сонце, квітка, будинок…).

3. Гра «Почухай спинку». Діти стають у шеренгу, повертаються праворуч. За сигналом вчителя потрібно: — розтерти долонями плечі дитини, що стоїть попереду; — «місити тісто» (ребром долоні робити погладжувальні рухи); — виконати «рейки» (ребром долоні провести зверху вниз по спині); — виконати вправу «Дощик» (подушечками пальців постукати по спині).

Вправи на зняття психоемоційного напруження, стресу, тривоги

Для дітей старшого шкільного віку

1. Гра «Паперовий безлад». Вчитель пропонує дитині зім’яти папір, порвати його на шматочки, побудувати вежу із шматочків паперу.

2. Вправа «Солдат та м’яка лялька». Найпростіший і найнадійніший спосіб навчити дітей розслаблятися – це навчити їх чергування сильної напруги м’язів та наступного за ним розслаблення. Тому ця і наступна гра допоможуть вам це зробити в ігровій формі. Отже, запропонуйте дитині уявити, що вона – солдат. Згадайте разом з дитиною, як потрібно стояти на плацу, витягнувшись у струнку та завмерши. Нехай гравець зобразить такого військового, як тільки ви скажете слово «солдат». Після того, як дитина постоїть у такій напруженій позі, скажіть іншу команду: «ганчір’яна лялька». Виконуючи її, хлопчик чи дівчинка мають максимально розслабитися, злегка нахилитися вперед так, щоб їх руки бовталися, ніби вони виготовлені з тканини та вати. Допоможіть їм уявити, що все їхнє тіло м’яке, податливе. Потім дитина знову має стати солдатом. Примітка. Закінчувати такі ігри слід на стадії розслаблення, коли ви відчуєте, що дитина достатньо відпочила.

Вправи на зняття м’язового напруження

Для дітей молодшого шкільного віку

1. Гра «Добра тварина». Діти стають у коло й беруться за руки. Вчитель тихим, загадковим голосом говорить: Ми – одна велика, добра тваринка. Давайте послухаємо, як вона дихає. А тепер подихаємо разом. На вдих робимо крок уперед, на видих – крок назад… Так не тільки дихає тварина, так б’ється її серденько: чітко й рівно. Стук – крок уперед, стук – крок назад… Наша тваринка має добре серденько, нам усім стало тепло й затишно біля неї».

2. Вправа «Пташка махає крильцями». Дитині потрібно підняти руки вгору і виконати махи руками.

3. Вправа «Стряхнемо водичку з рук». Дитині пропонують потрусити розслабленими кистями рук, начебто струшуючи краплі води. Нахилити голову вперед, назад, праворуч, ліворуч, а потім виконати декілька кругових обертів головою спочатку в один бік, потім – в інший. Повільно похитати розслабленими руками.

4. Вправа «Кулачки-силачі». Пальці рук під рахунок до 5 із силою стиснути в кулачки, на рахунок 5 розтиснути, струснувши кисті рук, при цьому зосередити увагу дитини на тому, як пальчикам приємно відпочивати.

https://www.youtube.com/watch?v=TsHNYtN45nI&t=2s https://www.youtube.com/watch?v=9vbl-R9Rw0c https://www.youtube.com/watch?v=xsERo72LJu8 https://www.youtube.com/watch?v=tF2v6NGQZSQ https://www.youtube.com/watch?v=XzKn6rF9RSM https://fb.watch/cdgGSpJEOC/ https://www.youtube.com/watch?v=s8VVrIWKDP4 https://www.youtube.com/watch?v=kXV4QoxFzlk https://www.youtube.com/watch?v=4Uk4LXz2Vvc https://www.youtube.com/watch?v=I4Svt11o3-I

Вправи для релаксації та нормалізації самопочуття

Для дітей молодшого шкільного віку, старшого шкільного віку

1. Вправа «Подорож на хмарі». Учитель каже дітям: «Сядьте зручніше і заплющіть очі. Глибоко вдихніть і видихніть. Я вас запрошую у подорож на хмарі. Стрибніть на білу пухнасту хмару, схожу на гору м’яких подушок. Відчуйте, як спина і ноги зручно вмостилися на цій великій хмарній подушці. Тепер починається подорож. Хмара вільно здіймається у синє небо. У небі високо і спокійно. Нехай хмара перенесе у місце, де кожен почувається щасливим. Спробуйте уявити це місце якомога детальніше. Тепер пора повертатися до класу. Злізьте зі хмари і подякуйте їй за таку чудову подорож». Наприкінці можна запропонувати дітям намалювати місце, де вони почуваються спокійно і щасливо.

2. Вправа «Берег моря». Дітям пропонують лягти на килим та заплющити очі, а вчитель розповідає тихим голосом: «Уявіть, що ви лежите на березі моря. Нікого немає поряд, тільки птахи співають, хвилі б’ються об берег і шумить вітер. Сонечко поступово пригріває, ваші ручки, ніжки, очі – все тіло розслаблене, вам добре. Не хочеться рухатися, вдалині чути шум моря: «ш-ш-ш-ш-ш…», «ш-ш-ш-ш-ш…», «ш-ш-шш-ш…». Хвилі набігають одна одну, піняться, якщо випростати ноги, то можна кінчиками пальців дотягнутися до води. Під долонькою теплий м’який пісок, що просочується крізь пальці. Він зручно підтримує голову. Вам легко, спокійно, добре. Високо на головою шумить вітер: «ш-ш-ш-ш-ш…», «ш-ш-ш-ш-ш…», «шш-ш-ш-ш…». Жарко. Ось тінь від дерева впала на вас, і стало прохолодно, сонечко більше не гріє так сильно. Ви потихеньку потягуєтесь, ручки, ніжки напружуються. Відкриваємо очі, лежимо, не рухаємося. Відпочили? Тепер можна вставати».

3. Вправа «Водоспад». Учитель пропонує дітям сісти зручніше і закрити очі, два-три рази глибоко вдихнути й видихнути та розпочати гру: «Уявіть собі, що ви стоїте біля водоспаду, але це не звичайний водоспад: замість води в ньому вниз падає м’яке біле світло. Тепер уявіть себе під цим водоспадом і відчуйте, як це прекрасне біле світло пробігає по голові, тече по плечах, потилиці і допомагає їм стати м’якими і розслабленими. Біле світло стікає зі спини, і ви помічаєте, як в спині зникає напруження, а світло тече по грудях, по животу. Це дозволяє відчувати себе дуже розслаблено і приємно. Хай світло тече також по руках, по долонях, пальцях, спускається до ніг. Цей дивний водоспад із білого світла обтікає все тіло. Ви відчуваєте себе абсолютно спокійними та безтурботними, розслабленими та наповненими свіжими силами… Тепер подякуйте цьому водоспаду світла за те, що він так чудово розслабив. Трохи потягніться, випряміться і розплющіть очі».

Відеовправи для релаксації:

https://www.youtube.com/watch?v=ODR7PCYC1HA https://www.youtube.com/watch?v=nx05sE3cGkg https://www.youtube.com/watch?v=gHh3l-Q4Cgw https://www.youtube.com/watch?v=4SZI16iUrA8 https://www.youtube.com/watch?v=gHh3l-Q4Cgw https://www.youtube.com/watch?v=uSLWS16_Yyo https://www.youtube.com/watch?v=4SZI16iUrA8

d09fd180d0bed182d0bed0bad0bed0bbd0b8-d0bdd0b0d0b4d0b0d0bdd0bdd18f-d09fd09fd094 Скачать

Що чекає на нас в найближчі півроку?

5 процесів, що відбуватимуться з нашою психікою

Європейські психіатри вже розмірковують про наслідки війни. В першу чергу їх бентежить досвід травми свідка, оскільки це перша масштабна війна за історію людства яка настільки детально присутня в медіапросторі. Тобто це не репортажі по телебаченню, а все відбувається буквально онлайн на наших смартфонах. Звісно, це буде мати безпрецедентний вплив на українців і світ.

У нас ситуація складніша. Нам би встигати розгрібати всі процеси, називати їх, попереджувати й опрацьовувати. Цим в цьому дописі й займемося, прийшов час зробити мінімальний апдейт по феноменах, що чекають нас в найближчому майбутньому.

1.Депресія

За наступні пів року депресія (якщо ще це не зробила) наздожене кожного, хочемо ми цього чи ні. При чому їх може бути й не одна. “Прекрасна новина,” — подумали ви, але хороші новини теж є. Від депресії не потрібно тікати, а потрібно їй “віддаватися” на деякий час, і потім буде легше. Це хороша новина?
Депресія — неминуча стадія переживання горя. Своєю чергою горе — це неминуча стадія переживання втрати. Люди здебільшого лише звикли думати, що горе це лише про втрату близької людини, а, наприклад, матеріальне, то таке. Але це не так.
Нашій психіці в певному сенсі все одно, що втрачається. Якщо це важливо, ми переживаємо горе. У когось під час війни втрати драматично складні: близькі люди, домашні улюбленці, дім, бізнес. Але втрата сенсів, зрозумілого майбутнього, часу, перспективи, омріяного літа кінець кінцем, — це теж горе.
Втрати накопичуються, тому що катастрофічна ситуація все ще відкрита. Рано чи пізно доведеться проживати горювання вже втраченого, а щось ще попереду. Депресія як частина цього процесу неминуча. Краще не чинити спротив горюванню, разом із цим врешті приходить і прийняття, полегшення і сили.

Повернення патернів.

Приблизно під кінець другого місяця війни ми остаточно вийшли з шокового стану. Ще за кілька місяців пройшли стадію орієнтації. Це коли на емоційному рівні все ще погано, але на когнітивному рівні, що таке війна, в цілому, питань більше немає.
Зараз ми на стадії стабілізації. Не в сенсі, що все скоро буде стабільно, а в сенсі, що з початком цієї стадії ми намагаємось емоційний рівень також довести до стадії “питань немає”. Колись це навіть вдасться.
Так от, якщо під час шоку та орієнтація психіка може здивувати своїми проявами, не те що оточуючих, навіть власника цієї психіки. То на стадії стабілізації повертаються звичні захисні механізми, способи адаптації та патерни.
Тому, якщо хтось на початку війни пообіцяв вам залишити остаточно дружину чи чоловіка і піти до вас, або клявся перейти на українську мову, і за пів року війни це не відбулося, то все, пішла історія, забудьте.

Самотність та нарцисизм

Ми живемо в нарцисичну епоху. Соціальні мережі, рейтинги, зірочки і т.д. І як би це не вражало, але це найбільша війна в Європі за останні 80 років поглине цю епоху, а ця епоха вже поглинає війну. Феномен “Тік Ток” війни, травми свідка, бо всі події онлайн, різні ІПСО, — досліджень на роки.
Ми вже знаємо, що повертаються звичні адаптивні механізми, в тому числі й швидкий дофамін як психологічний ресурс. Лайки, перфоманс в соціальних мережах, все це роками інтегроване в наше життя, як форма нагороди себе.
Тому під час війни маємо унікальний візерунок — люди починають використовувати звичний спосіб, щоб хоч якимось задоволенням підтримати себе під час війни, але це створює ілюзію, що всім навколо вже добре, адаптувались до війни та живуть нормальним життям.
Це посилює самотність та відчуття на індивідуальному рівні: “Всі такі молодці, і тільки мені погано.” Як психотерапевт офіційно заявляю, погано всім. Настільки, що коли з’явилася можливість, люди почали влаштовувати посівну “вподобайок”.

Межовість

Цей пункт також витікає з попередніх. Калейдоскоп круасанів в сторіз і одночасно постів про збори для ЗСУ може викликати межовий стан. У багатьох є все ще внутрішня спроба визначити: то Люди й мудаки, й прекрасні одночасно. Але з такими діапазонами як під час війни це дуже важко інтегрувати. Нас всіх дуже штормить, і нам ще довго жити на фоні війни та воювати на фоні життя. Межовість зараз це нормальний стан при ненормальних обставинах. І так буде якийсь час, особливо на початку стану стабілізації, яка триває дуже довго.

Гостінг

Гостінг, це коли людина просто обриває контакт без пояснення та попередження. Чи ви пишете людині, вона прочитала повідомлення, але не відповідає. Це відбувається і почне тільки посилюватися. В робочих стосунках, між друзями, в тіндерах, — всюди, крім зовсім ближнього кола, і то питання.
Це відбувається через неймовірне емоційне виснаження. Усі ресурси йдуть на опрацювання об’ємних переживань: горювання, болю, ненависті, гніву і т.д. На контакт просто не вистачає сил.
На початку війни “як ти?” було про турботу, любов, піклування. А зараз це дістало. Бо немає сил щось пояснювати, описувати, і все це ще раз переживати. Бачиш це питання і думаєш: “ой, ну його”. Усюди, де в контакті з людиною потрібно переживати — вакантна точка входу в гостінг. Коли прийдемо до тями та з’явиться ресурс, цього одразу поменшає, але зараз, на жаль, буде багато.

Депресія. Слова, які не допоможуть.

Депресія — це не просто постійне зниження настрою, песимізм та прагнення до усамітнення. Це психічний розлад, який призводить до серйозних наслідків. Хворий втрачає здатність радіти життю, йому не дається рішення важких завдань, схильний до негативних виходів з будь-якої ситуації. Але цей стан піддається корекції, депресія виліковна. Депресія не завжди сприймається як захворювання не тільки близькими хворого, але і їм самим. Поганий настрій тримається тижнями, все бачиться в похмурих фарбах, не хочеться рухатися, а хочеться забитися в кут та просто лежати. Хворого звинувачують у погіршенні характеру, в егоїзмі й ліні. А йому потрібна допомога. Допомога фахівця. Слова, які не допоможуть підтримати людину, що мають ознаки депресії.

✴️ Канали відновлення ресурсу ✴️

📛 Наше самопочуття, працездатність, енергійність прямо пов’язані з ресурсами, які ми маємо. Часто ми чуємо про пошук ресурсів та відновлення, проте не завжди зрозуміло, звідки ж їх брати. До того ж, стрес нікуди не зникає (на жаль), і давати собі раду ще важко.

🤲 Втім, ми можемо робите те, що доступно і в межах нашої зони відповідальності. Саме тому для відновлення та накопичення ресурсів звертаємо твою увагу на 4 основні канали:

🟢 Саморегуляція – відновлення через взаємодію з самим/ою собою (спорт, читання, перегляд фільмів і серіалів, приємності для тіла тощо);

🟢 Корегуляція – відновлення через стосунки та взаємодію з іншими (якісно проведений час з родиною, друзями, колегами, партнерами; контакти з близькими людьми за інтересами, хобі; нові знайомства, терапевтичні групи тощо);

🟢 Екорегуляція – відновлення через природу (прогулянки на свіжому повітрі, відвідання ботанічного саду чи заповідника, споглядання неба чи водойм, робота по господарству, похід у гори, катання велосипедом);

🟢 Теорегуляція – відновлення через віру, цінності, сенси (медитація, молитва, духовні практики).

Цей тиждень присвятимо практикуму пошуку ресурсів в кожному з цих напрямів.

А зараз чудова нагода зробити для себе щось хороше з цих чотирьох каналів ☘️. Обери щось одне найближче та найбільш доступне для себе зараз — і зроби цю приємність для себе.

5 речей, які покращать стосунки з близькими

У стресових умовах поряд з іншими ми відновлюємося швидше. І правда, коли поруч є підтримуючий/а інший/а, на кого можна спертися, проживати складні часи стає легше.

Саме тому ігнорувати канал відновлення ресурсу «Корегуляція» не варто 🙂. Підготували для тебе 5 речей, які допоможуть краще налаштувати відносини.

🟠 Відновлювати контакти

Згадай кілька людей, з якими тобі було (і є) добре в контакті. Зараз ми маємо менше ресурсу на підтримку зв’язків, тому, імовірно, ваш контакт міг послабитися останнім часом. Запроси когось з цих людей на чай (можна з термоса — відключення світла тому не завадять!), напиши повідомлення в соціальних мережах, зателефонуй при нагоді і згадай приємно проведений час.

🟠 Поглиблювати зв’язки

Подумай, хто з людей навколо тобі близький по духу, ідеалах, цінностях. Придумай одну річ, яка би вас об’єднувала — похід на виступ близького вам двом лідера думок, обмін книгами улюблених авторів, спільний перегляд фільму тощо.

🟠 Робити приємності один одному

У контакті з важливими людьми спостерігай, про які бажання вони тобі сигналізують. Спробуй щось реалізувати з цього для людини. Іноді навіть вдало підсвічена дрібничка радує іншого/у більше за дорогий подарунок. Разом з тим, можеш сигналізувати про свої бажання — і при нагоді попросити зробити для себе щось приємне.

🟠 Інтегруватися в спільноти

Подумай, які спільноті, близькі тобі по духу чи цінностях, є навколо. Можливо, варто сходити на вечірню зустріч колег чи посиденьки після тренування. Або ж піти поволонтерити в сусідній штаб гуманітарної допомоги.

🟠 Давати і брати: створюємо добрий простір навколо себе

Посміхнися перехожому, скажи комплімент дівчині з поверху нижче, подякуй щиро за каву, яку береш в улюбленій кав’ярні, пригости смачненьким сусіда. Є багато незначних на перший погляд приємностей, які не потребують великих зусиль, проте створюють чудовий настрій. І спостерігай: такі ж приємності, імовірно, будуть повертатися до тебе — так працює баланс «даха-браха» (зі старослов’янської: давати і брати).

🤲 Успіхів в налагодженні контактів! На планеті Земля більше 8 млрд людей (крім росіян). Серед них точно знайдеться хтось, з ким буде легше проживати складні часи, ніж наодинці 🫂

Як на нас впливає «чутливий контент» в соцмережах?

📩 #нам_пишуть: «Після теракту в Дніпрі не могла заходити в соцмережі кілька днів. Було складно переглядати знов і знов ці фото від друзів та знайомих. Для мене це ніби заново переживати цей жах. Чому я так відчуваю?»

📲 Коли ми спостерігаємо в житті такі жахливі події, буває складно обходитися з емоціями та почуттями. Лють, біль, розпач, сум, безсилля, ненависть… У кожного свій «коктейль». Разом з тим, ці почуття стають гострішими та інтенсивнішими, коли щоразу ми натикаємося на згадки про них в новинах чи в соцмережах.

Ми розуміємо, що реальність нашого життя вражаюче жахаюча, особливо якщо асоціюємо зруйнований дім — зі своїм, а постраждалих — з собою.

😓 Насправді багато хто з нас, окрім бажання розповісти про трагедію та несправедливість усьому світу, намагається розділити свій набір надскладних переживань з іншими. Ніби просигналізували сторіс чи постом: «мене це жахає»,

«я в розпачі»,

«я ненавиджу» тощо.

➡️ І будь-які способи це зробити — і з прокльонами, і образами — ок, якщо вони дозволяють дати можливість відреагувати. Це краще, ніж тримати лють в собі.

❌ Жорстокість та лицемірство росіян неможливо зрозуміти і неможливо пробачити. Саме тому багато з нас приходить в соцмережі з «важким контентом» розділити цей біль та жах. Бо це — найшвидший спосіб і один з найдоступніших розділити емоції зі своіми близькими, хоч і віртуально.

❗️ Але нам всім може бути забагато. Тілесними реакціями на перенасичення переживаннями можуть бути блювота, нудота, головний біль чи запаморочення. Звичні біоритми внаслідок дистресу теж можуть змінюватися, і, наприклад, ми можемо «забувати» їсти, не могти спати. Якщо все це відбувається з вами, імовірно, вам необхідно попіклуватися про себе, бо усі ці сигнали говорять «досить», «я більше не можу це витримувати».

Для свого психічного добробуту в такі моменти можна:

🔸 припиняти гортати стрічку чи дивитись новини;

🔸 лімітувати час на це;

🔸 не переглядати фото з надписами «чутливий контент»;

🔸 спробувати розділити переживання вживу з кимось — близькими чи психологом;

🔸 переключитися на інші справи;

🔸 побути на природі.

Це не зменшить біль і не заперечить його. Але це допоможе зберігатися, якщо вам «забагато» і ви не витримуєте.

Якщо ж ти відчуваєш в собі сили та можливість розділяти біль з іншими — твої реакції допоможуть бути поряд в цьому. Це теж дуже важливо.

⏺️ На жаль, ми вже не можемо змінити минуле і цю трагедію. Втім, ми можемо прислухатися до себе, чути свої потреби і піклуватися про себе, пробувати жити далі. Якось. Через розпач в біль. Як зможемо зараз.

П’ять вправ для зняття стресу, на які досить 60 секунд:

1. Хвилина тиші

Таку вправу добре проводити на початку заняття. Ці 60 секунд допоможуть дітям відділити метушню до уроку, заспокоїтися, налаштуватися на навчання, перемкнутися на інтелектуальну діяльність. Звісно, не варто одразу починати з максимального терміну. У початковій школі досить 15 сек, а у старших класах 30 сек. Поступово збільшуйте час.

Щоб ритуал був цікавішим та учням легше було зосередитися, запропонуйте зображення, наприклад, абстрактну картинку на інтерактивній дошці чи на проєкторі. Або дайте послухати певний звук.

2. Хвилина заглибленого слухання

Подзвоніть у дзвіночок, подуйте у сопілку або ввімкніть аудіо з єдиним довгим звуком: наприклад, арфи, скрипки, запис вітру, прибою. Попросіть учнів послухати та підняти руки, коли вони перестануть чути звук.

Це налаштує дітей сконцентрувати увагу на слуханні. Після цього, коли всі будуть згодні, що звук припинився, встановіть таймер на одну хвилину. Але це завдання потребує не лише сидіти у тиші, а й прислухатися до будь-яких звуків: на вулиці, випадкові шерехи у класі, серцебиття. Після завершення вправи учні мають поділитися почутим.

3. Хвилина подяки

Якщо ж є більше часу, ніж хвилина, у початкових класах краще дати подумати, а потім обговорити усім класом: що хорошого сталося? кому я вдячний? за що я вдячний?

У 5-11 класах можна обмінятися думками у парах або групах.

4. Хвилина життєвих запитань

Зачитайте або напишіть запитання. Нині воно має заспокоювати та налаштовувати на позитив. Хвилина дається, щоб поміркувати над запитанням. У початковій школі варто приділити час на це перед ранковим колом, на якому можна послухати відповіді. Для учнів старшого віку також варто виділити час на таке спілкування з однокласниками.

✔Приклади запитань для початкових класів:

Яка пісня тебе заспокоює?

Як творчість може допомогти, коли ти хвилюєшся?

Чи допомагає тобі, коли важко на душі, згадувати найкращий день у твоєму житті?

Згадай про випадок, коли ти боявся, але нічого поганого не трапилося?

Які тканини чи речі для тебе приємні на дотик та покращують настрій?

Які аромати ти полюбляєш?

Чого б ти попросив у чарівника?

✔Приклади питань для 5-11 класів:

Згадай, коли було важко, але ця ситуація/вчинок принесли згодом щось радісне?

Що б ти сказав, якби був тележурналістом та після новин міг додати щось, щоб налаштувати людей на оптимістичне бачення майбутнього?

Які ти знаєш ефективні способи зняти стрес?